Випускник Стрийського ВХПУ “Росомаха” завжди там, де гаряче

Денис Гайда «Росомаха» – кіборг, випускник Стрийського вищого художнього професійного училища.

Ще школярем у 2004 році Денис стояв на Майдані Помаранчевої революції.

Під час Революції Гідності Денисові в голову прицільно вистрілив силовик, його врятувала каска. Попри поранення Денис не поїхав у лікарню, а залишився захищати мітингувальників.

З перших днів війни на сході України Денис відстоював суверенність держави у добровольчому батальйоні, захищаючи донецький аеропорт.

Денис отримав важке поранення. Недолікувавшись, хлопчина знову кинувся у гарячу точку на допомогу побратимам. А за зібрані громадою кошти на лікування купив новий бронежилет. Бойові товариші Дениса додають, що, були ситуації, коли той чи не один тримав “промку” у надскладні для України і армії дні 2016-го.

38 днів мешканець Львівської області Денис із позивним “Росомаха” пробув в аеропорту Донецька. “Росомаха” – один із двох правосекторівців, які найдовше пробули в пеклі Донецького аеропорту.

У “Правому секторі” Денис із перших днів його створення – з Майдану. Коли було дві вудочки, натягнене простирадло і написано червоно-чорним “Правий сектор”. От з тих часів весь час з правосєками. Почалась війна – був в Пісках. Потім – трохи “пошумів” в аеропорту.

У мирному житті “Росомаха” – бармен.

«Жодної військової підготовки до того як я протопив в ДУК, у мене не було. Я навіть в армії не служив. Але як в Пісках, так і в аеропорту, у нас кожен знав, що він має робити. Чому завжди хлопців із “Правого сектора” гине найменше? Тому що є проста злагодженість роботи. От почався обстріл, обвалилась стіна. Група роз’єдналась. І кожен знає – якщо ти один, чи вас двоє, троє, четверо чи п’ятеро, що робити при відступі або наступі. Військові ж, якщо у них групу розбили… У них все менш злагоджено, і в цьому вина командування.» – розповідав Денис ipress.ua.

Правий Сектор пробув в аеропорту близько 68 днів.

Основний удар вони витримали – далі справа за регулярними військами. “Правий сектор” завжди був тільки в старому терміналі. Тому, що там і ближче до сєпарів і значно гарячіше. А вночі робили вилазки в новий термінал – туди привозили і їжу, і зброю. Ротація правосєків відбувалась кожних 10-12 днів. Перші пробули там 5 днів. Потім їх замінили – Дениса група. Вони там перший раз були 18 днів. Тоді ж і народилась ця легенда про “кіборгів”. Група кожного дня ложила від 30 до 70 сєпарів.

«”Паркетне” військове керівництво нас не любило. Вони ж собі домовились стріяти “по графіку”. А ми такі собі “посиділи-подумали” і що? Підемо, “покошмаримо”? Зі справжніми солдатами жили в душа в душу. Ну, але бувало по-різному. От уявіть собі: наступають сеєпари. Чоловік 15. Військові, чоловік 30 відступають. Прибігає командир усього аеропорту “Редут”. Реально, цьому командиру треба поставити пам’ятник за життя. Це справді відчайдушна людина, яка достойно захищає честь мундира. Він говорить до своїх солдат: “Йдіть, захищайте поверх від сєпарів”. Але вони тупо стоять, не ворухнуться. Тоді він плює на них і сам йде зачищати. Приходить наш командир “Опер”: “Де “Редут?”. Ми йому і кажемо – сам пішов. “Так, ви всі прикривайте. “Росомаха”, пішли за ним”, – скомандував “Опер”.

Фактично ми троє зачистили поверх від сєпарів. Бій тривав в одному коридорі. Дистанція 4-5 метрів. Весело було. Ми тоді і трофеї добули круті.
Коли ми перший раз заїхали, ми тримали весь термінал. Коли ми другий раз заїхали, і коли по нас стріляли із “саушки”, я зрозумів, що танк – це ще фігня. Вона пробивала термінал повністю. І вибухала аж на злітній смузі.» – розповідав Денис ipress.ua

В аеропорту перш за все бракувало води. Останній раз, коли там були, то повипивали воду зі всього. Зі всіх бойлерів, з труб, з бочок з водою, які знайшли. Денис Гайда, розповів, що вранці прокидаєшся і не думаєш, чи в тебе вистачить боєприпасів, чи тебе спар замакрошить, мізкуєш, де знайти водички попити. Там дуже велика проблема зі зв’язком. Всі генератори, постріляли, позривали.

Поділився Денис і харчуванням в аеропорту: «Найшикарніша страва аеропорту – це мівінка з тушонкою, або – тушонка з гречкою. І чай. Якщо нема тушонки, просто гречка.»

«Я люблю всю зброю. Немає якоїсь фартової. Головне, аби її було побільше. У мене якась така фігня – от беру я будь-яку зброю. Починаю її роздивлятись. І відчуття, що я її знаю, що я колись з неї вже стріляв. Не знаю, як це пояснити, аби не звучало так дивно. Так само мінування. Я ніколи ним не займався. За 16 днів я вивчив цю науку і зривав по 350 кг. тротилу за раз. Воно мені дається. Я просто відчуваю, що це моє. Я дуже хочу танк. Такий, нормальний – “Оплот”.» – розповідав Денис.

«Після першого приїзду в аеропорт нас трохи побомбили, а потім ми вирішили поприбирати в себе. Це в старому терміналі. Позамітали. Повиносили сміття. Зробили один стіл для їжі, другий – для набивання патронів. Блііін! На другий день нас так розвалили, що вирішили вже не прибирати. За тиждень розвели такий бардак… Просто срач. Я не витримав, бо я не люблю безладу. Кажу – давайте, пацани, поприбираємо. А вони мені: нє, не треба! Але поприбирали… на другий день нас розвалили так, що ми там навіть вже не жили – не було де.» – кіборг про забобони Донецького аеропорта.

«Страшно завжди. Якби так не було, навряд чи я би зараз тут сидів. Страшно так, що не можеш дихати. Але коли ти бачиш збоку своїх побратимів, яким теж страшно, але вони стріляють, не дають задньої… Цей страх просто – тьху… Пофіг … Тоді зникає страх» – Денис Гайда про страх.

У Рівному, 17 серпня 2019, під час тридцятої церемонії нагородження недержавним орденом “Народний герой України” було нагороджено Дениса Гайду “Росомаху”, добровольця 1-ї штурмової роти.

“Друг “Росомаха” завжди там, де гаряче, – представив добровольця його командир Дмитро Коцюбайло, друг Да Вінчі. – На Майдані він потрапив у бійку з “Беркутом”. І його щит був залитий кров’ю. Коли почалися бойові дії, у нього навіть сумнівів не було, що він буде захищати Україну”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *