Владислав Анатолійович Домченко

Дата і місце народження: 15 листопада 1977 р., с. Стрілки, Старосамбірський район, Львівська область

ЗПТО: Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва м. Львова

Професія: Слюсар з ремонту автомобілів

Підрозділ: Батальйон поліції особливого призначення «Львів»

Посада: боєць батальйону

Позивний: “Мовчун”

Дата і місце загибелі: 13 лютого 2015 р., м. Дебальцеве, Донецька область

Нагороди: орден «За мужність» III ступеня (15 квітня 2016 року, посмертно)

Владислав Домченко народився 15 листопада 1977 р.

У 1992 р. закінчив загальноосвітню школу в селі Стрілки Старосамбірського району.

У 1995 р. – Міжрегіональне вище професійне училища автомобільного транспорту та будівництва м. Львова, де здобув фах слюсара з ремонту автомобілів.

Після закінчення училища понад 17 років працював у різних охоронних структурах.

У серпні 2014 року добровільно зголосився на службу в батальйон «Львів» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

У січні 2015 року Владислава разом з іншими бійцями відрядили для охорони громадського порядку та роззброєння бойовиків на Донеччину, в м. Дебальцеве. Це була його друга ротація.

Зранку 13 лютого 2015 р., Владислав зі своїми побратимами виїхав із бази на завдання. З нього молодший сержант не повернувся. За однією із версій під час потужного обстрілу Владислав зі своїм побратимом Ігорем Лехмінком вискочили із БТРа і в них влучив снаряд. Довгий час ідентифікувати останки не вдавалося.

У липні 2015 р. ідентифікований серед загиблих.

Своєму дядькові Віталію чоловік зізнався, що смерті не боїться і розуміє, на що підписався.

«Він казав: захищати Україну хтось мусить, я трошки старший, є там молодші хлопці. Він був командиром відділення там, воював як належить за захист України», — розповів дядько Владислава Віталій.

Побратими Владислава із батальйону «Львів» відгукуються про нього лише позитивно. Кажуть, що чоловік дуже любив куховарити. А ще ніколи не відмовляв у допомозі.

«Він один з найдобріших. Що б там не було, допомогти він завжди зголошувався перший. У нас на фронті як таких кухарів не було, то він ставав перший і на вогні готував нам сніданок. Він нам і рибку робив, і всяке таке смачне готував», — згадує командир відділення Роман Янишин.

22 липня 2015 року тіло молодшого сержанта міліції Владислава Домченка привезли до Львова. Бійця поховали на полі почесних поховань Личаківського кладовища у Львові.

2 грудня 2016 р. на фасаді будинку школи-інтернату в селі Стрілки Самбірського району Львівщини відбулось відкриття меморіальної дошки бійцю батальйону «Львів» Владиславу Домченку.

30 грудня 2016 р. у Міжрегіональному вищому професійному училищі автомобільного транспорту та будівництва встановили меморіальну дошку випускнику училища Владиславу Домченку.

Інтерв’ю із матір’ю Владислава Домченка, який загинув у зоні АТО

Останні прижиттєві фотографії Лехмінка Ігоря і Домченка Владислава, на них вони збираються в бій, де загинуть.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *