Владислав Анатолійович Домченко

Дата і місце народження: 15 листопада 1977 р., с. Стрілки, Старосамбірський район, Львівська область

ЗПТО: Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва м. Львова

Професія: Слюсар з ремонту автомобілів

Підрозділ: Батальйон поліції особливого призначення «Львів»

Посада: боєць батальйону

Позивний: “Мовчун”

Дата і місце загибелі: 13 лютого 2015 р., м. Дебальцеве, Донецька область

Нагороди: орден «За мужність» III ступеня (15 квітня 2016 року, посмертно)

Домченко Владислав Анатолійович виріс у м. Львові. Був єдиним сином у родині.

Закінчив загальноосвітню школу в селі Стрілки Старосамбірського району.

Після закінчення спеціального професійно-технічного училища понад 17 років працював у різних охоронних структурах.

У серпні 2014 року 36-річний патріот України добровільно зголосився на службу в батальйон «Львів» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

У січні 2015 року його разом з іншими бійцями відрядили для охорони громадського порядку та роззброєння бойовиків на Донеччину, в м. Дебальцеве. Це була його друга ротація.

Під час виконання бойового завдання у м. Дебальцеве разом із бійцями батальйону «Артемівськ» він потрапив під артилерійський обстріл.

Тоді, зранку 13 лютого, Владислав зі своїми побратимами виїхав із бази на завдання. З нього молодший сержант не повернувся. Свідків трагедії немає, але за однією із версій під час потужного обстрілу Владислав зі своїм побратимом Ігорем вискочили із БТРа і в них влучив снаряд. Тож довгий час ідентифікувати останки не вдавалося. До липня 2015-го Владислав вважався безвісно зниклим.

«У цьому випадку проводили дві експертизи, оскільки за результатами першої були певні сумніви, а результати другої таки підтвердили, що це він. І було прийнято рішення про поховання», — зазначив начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Дмитро Загарія.

Своєму дядькові Віталію чоловік зізнався, що смерті не боїться і розуміє, на що підписався.

«Він казав: захищати Україну хтось мусить, я трошки старший, є там молодші хлопці. Він був командиром відділення там, воював як належить за захист України», — розповів дядько Владислава Віталій.

Побратими Владислава із батальйону «Львів» відгукуються про нього лише позитивно. Кажуть, що чоловік дуже любив куховарити. А ще ніколи не відмовляв у допомозі.

«Він один з найдобріших. Що б там не було, допомогти він завжди зголошувався перший. У нас на фронті як таких кухарів не було, то він ставав перший і на вогні готував нам сніданок. Він нам і рибку робив, і всяке таке смачне готував», — згадує командир відділення Роман Янишин.

Владиславу Домченку у листопаді мало б виповнитися 38. Чоловік не одружений і дітей не мав. У нього залишилася лише мама.

22 липня 2015 року тіло молодшого сержанта міліції Владислава Домченка — бійця батальйону патрульної служби міліції особливого  призначення «Львів» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області привезли у Львів.

Бійця поховали на полі почесних поховань Личаківського кладовища у Львові.

«Владислав був трохи старшим за інших бійців, користувався повагою та авторитетом. Товариші його цінували за сміливість і рішучість — саме на таких героях, котрі, не шкодуючи свого життя та здоров’я,  захищають свою землю, і тримається Україна», — сказав Дмитро Загарія, прощаючись із загиблим бійцем.

Провести в останню путь Владислава Домченка прийшли рідні, колеги та побратими, представники влади та громадськість.

2 грудня 2016 року на фасаді будинку школи-інтернату в селі Стрілки Самбірського району Львівщини відбулось відкриття меморіальної дошки бійцю батальйону «Львів» Владиславу Домченку.

30 грудня 2016 року у Міжрегіональному вищому професійному училищі автомобільного транспорту та будівництва встановили меморіальну дошку випускнику училища Владиславу Домченку.

Інтерв’ю із матір’ю Владислава Домченка, який загинув у зоні АТО

Останні прижиттєві фотографії Лехмінка Ігоря і Домченка Владислава, на них вони збираються в бій, де загинуть.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *