Дата і місце народження: 15 листопада 1977 р., с. Стрілки, Старосамбірський район, Львівська область
ЗПТО: Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва м. Львова
Професія: Слюсар з ремонту автомобілів
Підрозділ: Батальйон поліції особливого призначення «Львів»
Посада: боєць батальйону
Позивний: “Мовчун”
Дата і місце загибелі: 13 лютого 2015 р., м. Дебальцеве, Донецька область
Нагороди: орден «За мужність» III ступеня (15 квітня 2016 року, посмертно)
Владислав Домченко народився 15 листопада 1977 р.
У 1992 р. закінчив загальноосвітню школу в селі Стрілки Старосамбірського району.
У 1995 р. – Міжрегіональне вище професійне училища автомобільного транспорту та будівництва м. Львова, де здобув фах слюсара з ремонту автомобілів.
Після закінчення училища понад 17 років працював у різних охоронних структурах.
У серпні 2014 року добровільно зголосився на службу в батальйон «Львів» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
У січні 2015 року Владислава разом з іншими бійцями відрядили для охорони громадського порядку та роззброєння бойовиків на Донеччину, в м. Дебальцеве. Це була його друга ротація.
Зранку 13 лютого 2015 р., Владислав зі своїми побратимами виїхав із бази на завдання. З нього молодший сержант не повернувся. За однією із версій під час потужного обстрілу Владислав зі своїм побратимом Ігорем Лехмінком вискочили із БТРа і в них влучив снаряд. Довгий час ідентифікувати останки не вдавалося.
У липні 2015 р. ідентифікований серед загиблих.
Своєму дядькові Віталію чоловік зізнався, що смерті не боїться і розуміє, на що підписався.
«Він казав: захищати Україну хтось мусить, я трошки старший, є там молодші хлопці. Він був командиром відділення там, воював як належить за захист України», — розповів дядько Владислава Віталій.
Побратими Владислава із батальйону «Львів» відгукуються про нього лише позитивно. Кажуть, що чоловік дуже любив куховарити. А ще ніколи не відмовляв у допомозі.
«Він один з найдобріших. Що б там не було, допомогти він завжди зголошувався перший. У нас на фронті як таких кухарів не було, то він ставав перший і на вогні готував нам сніданок. Він нам і рибку робив, і всяке таке смачне готував», — згадує командир відділення Роман Янишин.
22 липня 2015 року тіло молодшого сержанта міліції Владислава Домченка привезли до Львова. Бійця поховали на полі почесних поховань Личаківського кладовища у Львові.
2 грудня 2016 р. на фасаді будинку школи-інтернату в селі Стрілки Самбірського району Львівщини відбулось відкриття меморіальної дошки бійцю батальйону «Львів» Владиславу Домченку.
30 грудня 2016 р. у Міжрегіональному вищому професійному училищі автомобільного транспорту та будівництва встановили меморіальну дошку випускнику училища Владиславу Домченку.
Інтерв’ю із матір’ю Владислава Домченка, який загинув у зоні АТО
Останні прижиттєві фотографії Лехмінка Ігоря і Домченка Владислава, на них вони збираються в бій, де загинуть.
