Дата та місце народження: 20 липня 1984 р., село Іванівці, Жидачівського району, Львівської області
ЗПТО: Жидачівський професійний ліцей
Професія: Слюсар з ремонту автомобілів
Підрозділ: 128-ма окрема гірсько-штурмова бригада
Посада: Кулеметник
Дата і місце загибелі: 3 серпня 2015 р., смт Станиця Луганська
Нагороди: орден “За мужність” ІІІ ступеня (25.12.2015, посмертно)
Мар′ян Козак народився 20 липня 1984 року в селі Іванівцях, в родині Оксани та Івана Козаків, де був четвертою дитиною. У 1999 році закінчив Жидачівську загальноосвітню школу №1. Після завершення навчання у школі вступив у Жидачівський професійний ліцей за спеціальністю «Слюсар з ремонту автомобілів».
У прикордонних військах Криму проходив строкову військову службу. Після служби в армії займався мирною справою – працював слюсарем у Жидачівському водоканалі. У 2008 році одружився.
Наприкінці липня 2014 року він без вагань пішов захищати східні рубежі України. Був кулеметником 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Збройних Сил України. Пройшов найважчі випробування в боях у районі Дебальцевого, Мар′їнки, Станиці Луганської. Служив трохи більше як рік, через кілька днів мав повертатися до рідного дому.
Молоде життя обірвала ворожа куля. Бойові позиції українських військових поблизу Станиці Луганської в ніч з 2 на 3 серпня 2015 року нещадно кілька годин поспіль обстрілювали із самохідних автоматичних установок (САУ) 152-мм калібру, що заборонені мінськими домовленостями. Внаслідок потужного обстрілу бойовиків двоє українських військових загинуло й п’ятеро поранено. Всі бійці 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Серед загиблих 31-річний Мар′ян Козак із села Іванівців та старший прапорщик Олександр Павлюк із Закарпаття.
Довгою була дорога до додому. Кілька днів рідним довелося чекати, поки їхнього неживого сина привезуть до рідної домівки. Доправити тіла загиблих взялися наші волонтери та небайдужі люди. По тіло бійця 4 серпня з Жидачева до Харкова виїхали Тарас Стефанів (ГО „Спілка учасників АТО Жидачівщини”), Зеновій Казимирів та водій-волонтер з Ходорова Василь Балян.
6 серпня близько 9 години ранку жителі сіл Дем′янки-Наддністрянської, заріччя, Пчан, Турад, Іванівців та сусідніх сіл на колінах зустрічали загиблого Героя. Люди вийшли на узбіччя дороги з квітами, запаленими лампадками. «Герої не вмирають», – такими вигуками вітали полеглого Мар′яна Козака.
6 серпня близько 9 години ранку жителі сіл Дем′янки-Наддністрянської, Заріччя, Пчан, Турад, Іванівців та сусідніх сіл на колінах зустрічали загиблого Героя. Люди вийшли на узбіччя дороги з квітами, запаленими лампадками. «Герої не вмирають», – такими вигуками вітали полеглого Мар′яна Козака.
– «Мар′янчику, що з тобою сталось?! Встань, подивись, скільки людей прийшло тебе зустрічати. Встань, синочку!», – голосила мати Оксана.
– «Таточку, таточку!», – кликала батька старша донечка.
Розпач та сльози рідних, які втратили опору та надію в житті, краяли серце. В усіх на устах так і завмерло німе запитання: «Чому, за яку провину гинуть такі молоді хлопці? Чому сиротами лишаються рідні та близькі люди?!»
До рідного порогу Мар′яна несли на руках, а потім молитва й німе прощання з воїном, що гідно виконував свій громадянський обов′язок. На знак скорботи у жалобні дні 6 та 7 серпня 2015 року був приспущений Державний Прапор України із траурною стрічкою на адмінбудівлях органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій Жидачівщини.
Чин похорону відбувся 7 серпня 2015 року. Провести Героя в його останню мандрівку прийшли кілька сотень людей, волонтери побратими, військовослужбовці, представники влади, духовенство на чолі з деканом отцем-міратом Василем Юрівим. В останню дорогу Мар′яна Козака несли його побратими на своїх плечах. Востаннє загиблий прощався з рідною церквою, в якій слухав слово Боже та настанови священника, прощався з рідним селом, у якому зростав та мужнів…
″Він стояв за нас. Він боронив рідну землю″, – скаже парох отець Михайло. А ще священник закличе не бути байдужими: „Якщо тобі Бог дав можливість бути підприємцем – допоможи солдатам. Якщо тобі Бог дав бути при владі – подбай про тих солдат, що охороняють наш спокій. Якщо ти нічим більше не можеш помогти як лише молитвою, то віднайди час помолитися за тих живих, які стоять на передовій, та за мертвих, що загинули, захищаючи рідну землю”.
