Павло Миколайович Коваль

Дата і місце народження: 11 липня 1989 р. м. Стрий, Львівська область

ЗПТО:   ВПУ №8 м. Стрия

Професія: Оператор комп’ютерного набору

Підрозділ: 24-та окрема механізована бригада імені короля Данила

Посада: Старший солдат

Дата і місце загибелі: 7 серпня 2014 р. поблизу м. Сніжне, Донецька область

Нагороди: орден «За мужність»  ІІІ ступеня (посмертно)

Коваль Павло Миколайович народився у м. Стрию  Львівської області. Навчався  у ЗОШ № 7 м. Стрий де закінчив 9 класів у 2005 р. У 2008 році  закінчив «Вище професійне училище №8 м. Стрий» (нині  – ДНЗ «ВПУ №8 м. Стрия») та здобув  професію «Оператор комп’ютерного набору».

З 2010 року працював на  підприємстві «Леоні», оператором, адміністратором, а з 2013 року фахівцем у відділі підготовки виробництва.  Навчався у Стрийському аграрному коледжі на заочному відділенні, який не закінчив у зв’язку з мобілізацією до лав Збройних сил України 21.05.2014 р. відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 р. «Про часткову мобілізацію». Службу проходив  у 24-ій окремій механізованій Самаро-Ульянівській  Бердичівській  Залізній ордена Жовтневої Революції, тричі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Богдана Хмельницького  бригаді імені князя Данила Галицького сухопутних військ Збройних Сил України (м. Яворів. Львівської обл.), другий батальйон медичної роти, старший солдат.

Одружений: Дружина: Коваль Анастасія, син: Коваль Юрій Павлович, 2013 р. н.

Загинув Павло 07.08.2014 р. поблизу м. Сніжне Шахтарського р-ну Донецької обл. Про загибель Павла дружині повідомив його товариш, лікар-анастазіолог, Ростислав.

Спогад майстра виробничого навчання ДНЗ «Вище професійне училище №8 м. Стрия» Андрусейко Л.М:

Вересень 2005 року. Пам’ятаю групу №5 «Оператори комп’ютерного набору». Всі веселі, життєрадісні і водночас з легким хвилюванням переступили поріг нашого училища.

Пригадую Коваля Павла. Це була світла дитина. Розумний, кмітливий, чуйний до чужого горя і дуже енергійний учень. Павлик добре вчився і завжди брав участь у спортивних забавах та громадсько-патріотичному житті училища, бо любив своє рідне місто Стрий, любив Україну.

Якось згадалася рання весна 2014 року. Дивлюся, йде мені назустріч Павло з дитячою коляскою та поряд з дружиною. Мило усміхається і каже: «Любов Михайлівна, радий вас бачити! Знайомтеся, це моя дружина Настя і синочок Юрчик». Ми ще трішки поговорили про його синочка і я питаю: «Павлику, які плани на майбутнє?» А він відповів, що планує служити в АТО. Я тихо запитала: «Чому?» Павло відповів: «А хто? Якщо не я…»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *