Роман Гюліджанян: “Хочу додому, у Львівську область, до своєї Марічки.”

Роман Гюліджанян, випускник ВПУ №8 м. Стрий

Боєць 1-го батальйону 24-ї мехбригади був важкопоранений у кінці травня 2017 року неподалік райцентру Попасної, що на Луганщині.

“Це найбільший порятунок із всіх порятунків у нашій лікарні! – емоційно написав Сергій Риженко про те, як витягували галичанина Романа Гюліджаняна з того світу. – Осколок прошив голову. Десятки осколків у животі. Шрам від грудей до лобка. Переломи кінцівок, вісім операцій – а він духом не зламався. Хоче провідати кохану – і знову на фронт…”.

Заява Романа, з якою він прийшов до “головного” у дніпровському госпіталі. Видно, писав її кволою рукою – але з гарячим серцем. “Я майже місяць у лікарні. Хочу додому, у Львівську область, до своєї Марічки. За цей час дуже полюбив Дніпро. Після дому поїду захищати Україну”.

Мати Романа, пані Оксана:

– Як тільки почула, що із сином біда, – відразу поїхала у Дніпро, у госпіталь. Зайшла у реанімацію, ноги підкосилися: мій Роман під “ковпаками” лежить, трубками, проводами обвитий. Усе тіло скалічено осколками: голова, руки, ноги, печінка. Швів у різних місцях, може, і сорок буде. Як побачила це, сказала, що сама у волонтери піду – щоб допомагати нашим воїнам…У сина на руці є наколка: “Моя мама – мій ангел-хоронитель”. Підійшла до ліжка у реанімації і кажу: “Ромчику, твій ангел-хоронитель уже біля тебе!”. А він помахом руки дав зрозуміти, що чує мене. Купила синові у Дніпрі новий телефон, бо зі старого від обстрілу не залишилося нічого…

– Пишаюся своїм сином, бо він пішов воювати за Україну! – батько Романа.

Схвильовано розповідав про свого героїчного земляка війт Завадова Михайло Щудло:

– Роман виріс у нашому патріотичному селі, звідки вийшли видатні постаті. Зокрема, крайовий провідник ОУН Степан Охримович, парох Остап Нижанківський, який був депутатом Галицького сейму, видатним композитором, засновником товариства «Боян», ініціатором кооперативного руху у Західній Україні. По сусідству з Романом мешкав ще один герой – загиблий під час нинішньої війни на сході Юрій Бурдяк. Патріотичний стержень є і в самому Романові. Знає біду, тяжкий сільський труд. Ніколи не пройде мимо, щоб не привітатися, щоб не побажати тим, хто працює: “Дай, Боже, щастя!”. Після школи навчався у Стрийському училищі №8, здобув там спеціальність коваля і електрогазозварника. Працював на заводі “Леоні”. Як тільки настав час іти на строкову службу в армії, записався у контрактники, пішов на фронт. Командири казали про нього – “орлине око”, бо влучно стріляв…

© Високий Замок