Ростислав Петрович Тітик

Ростислав Тітик народився 21 жовтня 1994 р. в місті Ходорові.

 У 2010 році закінчив Ходорівську середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №3.

У 2013 році закінчив Жидачівський професійний ліцей, де здобув професію тракторист – машиніст, слюсар – ремонтник, водій автотранспортних засобів.

Був добровольцем-контрактником, старшим солдатом у військовій частині А0998 (особовий склад) 1-шої мінометної батареї 2-ого механізованого батальйону.

У 2017 році Ростислав із позивним “Розік” воював на Сході України.

«Пам’ятаю його маленьким. Такий смішний був, низенького росту, кучерявий, – згадує мама Ростислава. – Я ніколи не могла собі уявити, що моя дитина буде настільки відважна. Завжди переживав за нас, старався оберегти, був веселий, завжди сміявся. Був нашою опорою, підтримкою, розрадою. Любив жити. Не міг сидіти вдома, не міг лишитися осторонь. Повірити в те, що його нема, – дуже важко. Ті рани в серці ніколи не заживуть. А скільки планів в нього було, але не судилося».

Молодша сестра Аліна говорить, що Ростик не міг лишитися осторонь подій, які були в Україні. Коли їхав на схід, сказав до мене:

«Мені важко дивитися на смерть невинних дітей та їх матерів. В мене є ти і мама, не дай Боже, щоб з вами щось сталося”. Він прагнув нас захистити, прагнув жити у вільній країні, прагнув змінити все на краще. Завжди казав: “Якщо не ми, тоді хто?»

Брат Роман каже, що завжди пишався Ростиславом і що він назавжди залишиться в його пам’яті і серці усміхненим:

«Біля брата неможливо було сумувати, від нього завжди віяло позитивом. Він вмів підтримати. Любив всіх і всі любили його. Любив жити, але, на жаль, життя його було надто коротке».

Загинув 21 березня 2022 р., внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Попасна.

Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно).