Про можливий штурм Майдану Віталій почув уже на кордоні з Польщею, куди їхав на роботу. У той момент на заробітках у Польщі вже була його дружина Наталя. Проте він розвернув автомобіль і поїхав збирати речі на Київ.
Перший раз на Майдані все обійшлося, другий раз, став трагічним.
Разом із братом Миколою та дядьком вирушив на Майдан удруге. Уперше вирвався до Києва після смертей на Грушевського.
«Мамо, не плачте, мамусю, моліться. Ми порядок наведемо і через три дні приїдемо», – саме такі слова почула мати Героя Небесної Сотні, прощаючись з сином.
Мати не хотіла відпускати дітей до Києва. Ховала одяг, плакала. Але Віталій відповів: «Мамо, священики кажуть, що треба їхати. Якщо ми будемо лежати і дивитися телевізор, нам не буде прощення», – згадує слова сина мати.
Без амуніції, із шоломом від мотоцикла та обрізаними дитячими колготами замість маски із братом та дядьком вирушили у дорогу. В автобусі Віталій розповів братові сон, який наснився перед від’їздом: «Я ліг під барикадами і кажуть мені наставляти щити. Я питаю, для чого ставити щити, якщо вони тут уже є?» Микола вже тоді відчув щось недобре…
У Києві Віталій передзвонив дружині, привітав із днем народження. Сказав, що дуже її любить.
А вже о 9:10 отримав поранення в голову і помер на місці. Героя Небесної сотні Віталія Коцюбу вбили пострілом у голову із сектора, межі якого проходять від Жовтневого палацу до готелю “Україна”.
Ризикуючи життям, під обстрілами активісти витягли Віталія з під обстрілів, але вже живим його принести з вулиці Інститутської не вдалося.
На похорон Героя Небесної Сотні зібралося дуже багато людей. Батьки читали написи на вінках й не знали назв усіх сіл, звідки приїхали попрощатися друзі Віталія. Гріб охороняли побратими з Майдану із синьо-жовтими стрічками.
Коли син Назарчик їх побачив, попросив й собі таку: «Я теж хочу тата охороняти». Потім хлопець шукав прапор, яким був укритий гроб батька. Хотів повісити його разом із батьковою фотографією. Плакав і повторював: «Чому мого тата?».
Молодша донечка Софійка і досі не усвідомлює, що трапилося. Батько нею дуже пишався: дівчинка танцювала й виборювала багато медалей. Раніше вона засинала на батьковому плечі…