Тарас Гургула народився 21 березня 1983 р. у Червонограді, Львівська область.
З 1998 по 2000 рр. навчався у Червоноградському гірничо-будівельному ліцеї за професією “Маляр. Штукатур. Муляр”.
З 2004 року працював гірничим робітником очисного вибою на шахтах «Межирічанська», «Зарічна», «Надія», а з 2009 і до останнього часу – на копальні «Лісова».
На війну Тарас пішов одним із перших, після брата, який є кадровим війьковим.
У 2014 Тарас Гургула пішов в АТО і служив у 80 окремій бригаді, а після демобілізації ніс службу за контрактом у 24 ОМБР.
У 2020 році Тарас брав участь у визволенні українського населеного пункту у Донецькій області.
Із 24-ою ОМБр воював у Луганській області, пройшов усі населені пункти Світлодарської дуги й до кордону з Росією.
Помер 24 жовтня 2021 р. у Попасній під час виконання обов’язків військової служби від серцевої недостатності.
Брат Юрій повідомив Віснику:
«Він ніколи не скаржився на серце. У нього боліла спина, але це ще з шахти, підірвав і періодично спину «заклинювало». А на серце ніколи не жалівся. Завжди був на позитиві. Як кажуть хлопці, душа компанії».
“Постійно на Сході був і я, але за весь цей час, за майже 7 років війни, нам з братом вдалось зустрітись там лише раз. Ми постійно зідзвонювались з Тарасом. Батьків наших давно немає, ми залишились удвох. Мені ще мають передати особисті речі брата, форму, телефон. Можливо, там є його останні фотографії. В нас залишився цей портрет, мабуть, 10-річної давнини…Тарас казав, що ще оця ротація, закінчиться контракт і збирався звільнятися з війська. Він любив рибалити, ходити по гриби… Планував одружитися, створити сім’ю, але не сталося».” – додав брат.
