Дмитро Дячок народився 27 жовтня 1998 року в місті Буськ Львівської області.
Навчався у Буській загальноосвітній школі №2.
Після закінчення 9 класів вступив до Державного навчального закладу “Червоненське вище професійне училище” (зараз – Галицький професійний агротехнічний коледж), де здобув спеціальності: тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва; слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування; водій автотранспортних засобів.
Із 30 жовтня 2018 року проходив строкову службу у військовій частині Національної гвардії України у місті Вінниця.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну був призваний до лав Збройних сил України за загальною мобілізацією. Кілька місяців ніс службу у другому відділі Золочівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згодом, у складі відділення аеромобільного взводу 80-ої окремої десантно-штурмової Галицької бригади ЗСУ, захищав Україну, її незалежність та територіальну цілісність у Херсонській, Запорізькій, Луганській та Донецькій областях.
Брав участь у запеклих боях біля Часового Яру, Бахмута, Кліщіївки. Отримав обмороження кінцівок, черепно-мозкову травму. Після лікування повернувся до строю й у серпні 2024 року разом із своїм підрозділом виконував бойові завдання на території Курської області.
Дмитро загинув 1 січня 2025 року поблизу населеного пункту Заолешенка Суджанського району Курської області, внаслідок осколкових поранень, несумісних із життям.
Нагороди
- Указом Президента України №91/2025 “Про відзначення державними нагородами України” від 20 лютого 2025 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня Дячка Дмитра Андрійовича (посмертно) — солдата.
