Микола Марцінів народився 17 грудня 1985 року у селі Болотня Львівської області.
Навчався у Болотнянському закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області. Згодом здобув професію газоелектрозварювальника у Перемишлянському професійному ліцеї.
Працював водієм на приватних підприємствах.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 115-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Микола загинув 16 серпня 2025 року. Тривалий час вважався безвісти зниклим у селі Борова Чугуївського району Харківської області. Прощання відбулося 2 січня 2026 року.
У Миколи Марцініва залишились батьки, дружина, двоє синів, сестра, двоє братів та родина.
Нагороди
- Указом Президента України №317/2026 “Про відзначення державними нагородами України” від 13 квітня 2026 року — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня МАРЦІНІВА Миколу Юрійовича (посмертно) — солдата.