Петро Панас народився 19 лютого 1972 року в селі Андріївка Львівської області.
Навчався у школі в селі Розжалів. У 1993 році здобув фах слюсаря-сантехніка у Белзькому СПТУ №13 (зараз – Белзька філія Угнівського аграрно-будівельного ліцею).
У 1998 році пішов у монастир, бо шукав покликання в чернечому житті, але через хворобу батька повернувся додому. Працював зварювальником.
У 2000-му одружився, у шлюбі пара пробула 15 років, за цей час у них народилося 8 дітей.
Після розлучення у 2015-му році чоловік пішов до лав ЗСУ. Через рік підписав контракт із 80-ою окремою десантно-штурмовою бригадою. Пройшов навчання та обійняв посаду механіка-водія зенітної ракетної батареї. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі.
З початком повномасштабного вторгнення Петро разом із побратимами продовжував захищати рідну країну від окупантів.
Петро загинув 29 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі міста Сіверськ на Донеччині, внаслідок смертельних поранень під час ворожого артилерійського обстрілу.
Нагороди
- Указом Президента України №557/2022 “Про відзначення державними нагородами України” від 4 серпня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом “За мужність” ІІ ступеня Панаса Петра Степановича (посмертно) — старшого солдата.