Дата і місце народження: 3 серпня 1995 р., с.Биличі, Старосамбірського району, Львівської області
ЗПТО: Добромильський професійний ліцей
Професія: Маляр, штукатур
Підрозділ: 703-й окремий полк оперативного забезпечення
Посада: Старший майстер-регулювальник
Дата і місце загибелі: 31 серпня 2014 р., смт. Шевченко, Донецька область
Нагороди: Орден «За мужність» ІІІ ступеня (26.02.2015, посмертно)
Ігор Шубак народився 03 серпня 1995р. у с.Биличі, Старосамбірського району, Львівської обл.
Навчався у Добромильському професійному ліцеї з 01 вересня 2010р. по 30 червня 2013р. Здобув професію «Маляр; штукатур».
14 травня 2014р. прийшов на контрактну службу в 703-й інженерний полк, що дислокується у м.Самборі, на посаду старшого майстра-регулювальника ремонтної майстерні інженерного озброєння інженерно-технічного батальйону частини.
У липні 2014р. було перше і останнє його відрядження в зону АТО.
Загинув 31 серпня 2014р. неподалік населеного пункту Шевченково Донецької області під час виконання бойового завдання.
26 лютого 2015 р. нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
У 2010р. закінчив ЗСШ I-IIст.у рідному селі Биличі та вступив до Добромильського ПЛ. Перша вчителька Ігоря Катерина Ковалик згадує, що Ігор із самого дитинства був напрочуд хорошим та чуйним хлопцем, добре вчився і допомагав своїм товаришам, завжди скромний та слухняний, урівноважений, з власною точкою зору. У школі відрізнявся великою любов′ю до спорту, перевагу віддавав футболу, займався у футбольній секції і брав участь у шкільних районних змаганнях. З раннього дитинства формував свою активну участь у суспільному житті.
30 червня 2013р. закінчив Добромильський ПЛ, здобувши професію «Маляр; штукатур». Класний керівник Шимоняк Г.І. з жалем та болем згадує свого учня як добродушного, активного хлопця, який завжди готовий прийти на допомогу та запропонувати свою підтримку.
З початком Революції Гідності, подіями Майдану, окупації Криму, 14 травня 2014р. Ігор прийшов на контрактну службу в 703-й інженерний полк у м.Самбір. З перших днів проходження військової служби проявляв неабияку цікавість до всього нового, вчився усьому напрочуд швидко, завжди був пунктуальним та дисциплінованим. Згодом у липні було перше і, як виявилося пізніше, останнє відрядження в зону АТО. Юнак без жодних вагань та сумнівів поїхав на Схід захищати країну від окупантів зі своїми бойовими товаришами. Уже перебуваючи на сході країни, Ігор проявив свої найкращі бійцівські якості, завжди був готовий до різних ситуацій, швидко опанував гусеничну машину МДК-3 , яка призначена для риття танкового рову, а також укриттів та техніки. Легко знаходив спільну мову із командуванням та побратимами по зброї, завжди був сповнений ентузіазму та рішучості.
Бойовий побратим Ігоря Іван Вільха згадує: «Пам′ятаю, коли ми були біля кордону із Росією, неподалік прикордонної застави, яку, за інформацією наших розвідників, хотіли штурмувати, ми удвох сиділи в окопі (сидіти довелося усю ніч спина до спини) і чекали подальшого розвитку подій. Тоді у мене було таке відчуття, що жодна сила не зможе нас подолати, але війна не вибирає, і 31 серпня він загинув». Загинув, внаслідок підриву автомобіля під Маріуполем на невизначеному вибуховому пристрої.
Сталося це неподалік населеного пункту Шевченкове Донецької обл. під час виконання бойового завдання. Згідно з наказом командир воєнної частини А3817 №683 від 12.12.2104р., за мужність та героїзм, проявлені під час виконання військового обов′язку в зоні проведення АТО, високі показники в бойовій підготовці і бездоганну дисциплінованість.
Прізвище солдата Ігоря Шубака занесено до Книги пошани частини, а відповідно до Указу ПУ №109/2015 від 26.02.2015р. за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ст.(посмертно).