Микола Якимів народився 2 жовтня 1982 року в селі Сторона Львівської області.
Після закінчення Сторонянського закладу загальної середньої освіти вступив до Підбузького професійно-технічного училища (колишня філія Меденицького професійного ліцею (з 01.03.2024 – Меденицький аграрно-технологічний професійний коледж)), де здобув спеціальність штукатура.
Їздив за кордон на заробітки.
З липня 2015 року брав участь в АТО.
У 2017 році з дружиною та дітьми переїхав на постійне місце проживання на Монастирищину в селище Цибулів (Черкаська область).
З початком повномасштабного вторгнення служив у штурмовому взводі зведеного штурмового загону 13-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського гранатометником.
Пройшов важкі бої на Донецькому напрямку. Під час одного з таких боїв отримав поранення, але після лікування повернувся на фронт і був направлений на Запорізький напрямок. Восени 2022 року воїна знову перевели на Донецький напрямок (Бахмут – Соледар). Коли вперше потрапив у жорстокий бій на Донеччині, дивом залишившись живим, він без вагань врятував трьох своїх побратимів, одного з них вирвав з-під завалів і до останнього ніс на своїх плечах.
За свою звитягу та хоробрість старший солдат Микола Якимів за декілька днів до загибелі (14 жовтня 2022 року) був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави».
Микола загинув 25 жовтня 2022 року під час проведення чергових штурмових дій поблизу населеного пункту Соледар Донецької області.Тривай час вважався безвісти зниклим. Прощання відбулося 14 жовтня 2024 року у селі Івахни Черкаської області.
Нагороди
- Указом Президента України №668/2025 “Про відзначення державними нагородами України” від 30 серпня 2025 року — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня ЯКИМІВА Миколу Ярославовича (посмертно) — старшого солдата.