Віталій Харпак народився 8 квітня 1979 року у місті Львові.
Навчався у ліцеї №46 імені В’ячеслава Чорновола Львівської міської ради. Згодом здобув професію помічника машиніста електровоза у Львівському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту.
Проходив строкову військову службу.
Працював слюсарем вентиляційних систем у Дитячій лікарні святого Миколая Першого медичного об’єднання Львова.
Із 2015 року брав участь в АТО у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений орденом «Хрест Героя» та відзнакою Міністерства оборони України «За участь в антитерористичній операції».
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів добровільно став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
Віталій загинув 13 квітня 2022 року. Тривалий час вважався безвісти зниклим у місті Попасна Луганської області. Прощання відбулося 25 липня 2025 року.
У Віталія Харпака залишились батьки та брат.
Нагороди
- Міська нагорода Львова «Почесний знак святого Юрія» (посмертно) (з нагоди 770-річчя міста Львова) — 1 травня 2026 року.
- Указом Президента України №390/2022 “Про відзначення державними нагородами України” від 3 червня 2022 року — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня ХАРПАКА Віталія Борисовича (посмертно) — старшого солдата.