Ігор Зіновійович Білик

Дата і місце народження: 30 березня 1977 р., с. Тартаків, Сокальського району, Львівської області

ЗПТО: Сокальський професійний ліцей

Професія: Слюсар-електрик по ремонту електроустаткування побутових машин і апаратів

Підрозділ: 72-а окрема механізована бригада

Посада:  Навідник танка

Дата і місце загибелі: 2 липня 2014 р., с. Парченково, Свердловського району Луганської області

Нагороди: орден «За мужність» III ступеня (29 вересня 2014 р., посмертно), звання “Почесний громадянин Сокальського району” (посмертно)

Ігор Білик народився 30 березня 1977 р. у с. Тартаків, Сокальського району, Львівської області. Закінчив школу, Сокальський професійний ліцей, працював екскаваторником у МКП “Сокальводоканал”. У селі Перв’ятичі проживав з 1999 року.

Одним із перших записався 2 березня 2014 року добровольцем у райвійськкоматі.

Загинув поблизу Вознесенівка (Червонопартизанська) – село Панченкове, в часі обстрілу опорного пункту механізованої бригади терористами зі стрілецької зброї. Бойовики під’їхали до блокпоста з білим прапором — нібито хочуть здаватися. Наблизившись до блокпоста, відкрили вогонь – загинув Ігор Білик. Вогнем у відповідь автомобіль з терористами було знищено.

Повідомлення про смерть, за підписом командира військової частини польова пошта В0849 полковника А. М. Грищенка, сім’ї привіз 3 липня військовий комісар Сокальсько-Червоноградського ОВК Микола Лисак. В ньому написано:

“Прошу сповістити громадянку Білик Оксану Володимирівну, яка проживає в с. Перв’ятичі Сокальського р-ну Львівської обл. про те, що її чоловік, навідник танку 3 танкової роти танкового батальйону військової частини – польова пошта В0849 солдат Білик Ігор Зіновійович, 1977 року народження, призваний 25 березня 2014 року по мобілізації Сокальсько-Червоноградським об’єднаним районним військовим комісаріатом Львівської області, 02 липня 2014 року героїчно загинув під час відбиття озброєного нападу сепаратистів на командно-спостережний пункт 1 батальйонної групи військової частини польова пошта В0849 в районі села Парченково Свердловського району Луганської області».

Вдома залишились дружина Оксана та дві доньки – 14-річна Вікторія та 5-річна Діана. В останню дорогу проводжало кілька тисяч людей, дівчата встеляли дорогу попереду квітами аж до цвинтаря.

29 вересня 2014 року – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений – нагороджений орденом « За мужність ІІІ ступеня (посмертно).

Рішенням Сокальської районної ради від 13 жовтня 2016 року надано звання “Почесний громадянин Сокальського району” (посмертно).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *