Андрій був від першого і до останнього дня на Євромайдані.
“Він був з першого і до останнього дня на Майдані у 2004 році. Від першого і до останнього дня – на Євромайдані, де його контузило шумовою гранатою… Андрій був віруючою людиною. Завше перед боєм хрестив мене, сам багато молився”, – керівник Миколаївського РО “Правого сектора” Андрій, позивний “Червень”.
“Був такий Андрій Марунчак. Він постійно казав, що ти наша – ми тобі допоможемо і підтримаємо в будь-якій ситуації. Він з хлопцями приїхав на 9 день смерті мого чоловіка прямо з Майдану. Почав зі мною спілкуватися, а я сиділа і навіть не розуміла, що відбувається – тоді він стукнув кулаком по столу і командним голосом сказав: “Подивися, в тебе дві доньки! Замість того, щоб бути їм опорою, ти їм станеш тягарем, якщо не візьмеш себе в руки. – Наталія Дигдалович, дружина Героя Небесної Сотні Андрія Дигдаловича.– Андрій і хлопці наполягли, щоб сільській голова виділив ділянку моїм дітям – і повністю контролювали цей процес.”
Після Євромайдану Андрій Марунчак додому в с. Березина Миколаївського району не повернувся – на чолі 8-ї сотні “афганців” допомагав встановлювати нову владу в столиці. Коли почалися заворушення на сході, 32 “афганці” долучилися до батальйону “Айдар”.
“Андрій мав іти в бій у неділю, проте, коли дізнався, що хлопці йдуть на Луганськ, наполіг, що також піде з ними, бо має великий бойовий досвід. Коли хлопці оточували Луганськ, на них пішли 10 танків. Андрій знищив один, ще один підірвали інші хлопці. Танки їх і розстріляли”.
Разом із Андрієм Марунчаком героїчно загинув ще один “афганець” і семеро козаків батальйону “Айдар”.