Дата та місце народження: 26 жовтня 1974 р., м. Львів
ЗПТО: Львівське ВПУ транспортних технологій та сервісу
Підрозділ: 5 окремий батальйон ДУК ПС
Посада: Стрілець
Позивний: “Білий“
Дата і місце загибелі: 25 липня 2014 р., с. Піски, Ясинуватський район, Донецька область
Володимир Статій народився 26 жовтня 1974 року у Львові.
Навчався у львівській школі №38. У зв’язку з військовою службою батька, певний час навчався у м. Дебрецен (Угорщина). Після повернення до Львова продовжив навчання у школі №92.
У 1990 році Володимир Статій разом з однокласниками був у Москві, де відновлював могилу гетьмана Петра Дорошенка. Фото з українським прапором у Москві.
Займався регбі, грав за місцеву команду «Сокіл».
Після навчання у школі вступив до Вищого професійного училища №63 м. Львова (зараз – Львівське вище професійне училище транспортних технологій та сервісу Національного транспортного університету).
Пізніше навчався у Львівському політехнічному технікумі (зараз – Технологічний коледж Національного університету «Львівська політехніка») за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд».
Працював на кордоні та в будівельній компанії.
Брав активну участь у Революції Гідності. Після Майдану проходив вишкіл в одному з навчальних центрів Правого Сектора. Одним з перших був відправлений в зону бойових дій.
Воював у складі 5-го окремого батальйону «Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор».
Бронежилет одягав рідко, казав, що в ньому важко і душно. А з гранатами не розлучався. Володимир казав: “У полон не здаватися. Якщо йти з життя, то забирати із собою всіх, хто по нас прийшов”.
25 липня 2014 р. біля Пісків поранений в живіт Володимир підірвався гранатою разом з чотирма терористами, разом із ними загинув і сам.
“Вибігаємо з-за укриття, а там побратим “Білий” порваний гранатою, але ще живий, – ” розповів Назар Сарабун. – “Біля нього лежало тіло з рознесеним черепом і шевроном “ДНР”, а на іншій руці – шеврон раніше розформованого “Беркуту”. Це був той випадок, коли надання медичної допомоги другу, було найважчим. На жаль Володя до лікарні не доїхав”.
28 липня 2014 р. відбулося прощання у Храмі Святих ап. Петра і Павла у Рясному та поховання на місцевому кладовищі.
28 серпня 2016 р. у Рясному відкрито меморіальну дошку Володимиру Статію на будинку по вулиці Шевченка, 370, де мешкав Володимир.
23 серпня 2020 р. у Рясному відкрито пам’ятник Володимиру Статію.
У 2021 р. нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
